П’єр Кюрі (1859–1906) – видатний французький фізик, Нобелівський лауреат – народився у Парижі. Він був молодший із двох синів у сім’ї лікарів. У шістнадцятирічному віці він одержує вчений ступінь бакалавра Паризького університету (Сорбонни), а через два роки – ступінь ліценціата (еквівалентний ступеню магістра) фізичних наук. У 1878 році П’єр став демонстратором у фізичній лабораторії Сорбонни, де зайнявся дослідженням кристалів. Спільно із старшим братом у 1880 році відкрив п’єзоелектричний ефект (поява на поверхні деяких кристалів електричних зарядів під дією прикладеної ззовні сили), а також і зворотний ефект (стиснення тих же кристалів під дією електричного поля). За рекомендацією англійського фізика Уїльяма Томсона у 1882 році П’єр був призначений керівником лабораторії нової Муніципальної школи промислової фізики і хімії. У період з 1883 по 1895 р. П’єр Кюрі виконав велику серію робіт по фізиці кристалів, зокрема ввів поняття поверхневої енергії граней кристалу, сформулював загальний принцип росту кристалів, запропонував принцип, який дозволив визначити симетрію кристала, що знаходиться під яким-небудь впливом (принцип Кюрі). Його статті з геометричної симетрії кристалів не втратили свого значення для кристалографів і тепер. З 1890 року П’єр Кюрі займався вивченням магнітних властивостей речовин при різних температурах. На основі великої кількості експериментальних даних ним була встановлена залежність між температурою і намагніченістю, яка згодом була названа законом Кюрі, а також відкрито існування температури, вище якої у заліза зникають феромагнітні властивості та скачкоподібно змінюються питома електропровідність та теплопровідність (точка Кюрі).
З 1897 року і до кінця свого життя наукові інтереси П’єра Кюрі зосереджуються на вивченні радіоактивності. Працюючи разом із своєю дружиною Марією Склодовською-Кюрі, він зробив цілий ряд видатних наукових відкриттів: у 1898 році відкриті нові радіоактивні речовини полоній і радій, у 1901 році – біологічна дія радіоактивного випромінювання і висунуте припущення, що препарати радію можуть стати корисними при лікуванні опухових захворювань, у 1903 році відкритий кількісний закон зниження рівня радіоактивності, висунута теорія радіоактивного розпаду. У жовтні 1904 року він був призначений професором фізики Сорбонни, а у 1905 році його обрали у Французьку академію наук. 19 квітня 1906 року внаслідок нещасного випадку П’єр Кюрі трагічно загинув у розквіті творчих сил.
Марія Склодовська-Кюрі
Марія Склодовська-Кюрі (1867–1934) – надзвичайно талановитий вчений, мужній дослідник, перша жінка-фізик, удостоєна Нобелівської премії, і перший вчений, відзначений цією премією двічі, людина-легенда, яка і до цього часу залишається унікальним прикладом в історії світової науки. Вона народилась у Варшаві, в сім’ї викладачів. Марія блискуче навчалась в школі й вже тоді стала виявляти великий інтерес до наукових досліджень. Дмитро Іванович Менделєєв, творець періодичної системи елементів, був знайомий з її батьком. Побачивши одного разу дівчинку за роботою в хімічній лабораторії її двоюрідного брата, він напророкував їй велике майбутнє, якщо вона продовжить займатись хімією. У 1891 році Марія вступає на факультет природничих наук Паризького університету (Сорбонни), тому що в Росії (а Польща була в той час частиною Російської імперії) існувала заборона на одержання жінками вищої освіти і вона не могла бути студенткою Варшавського університету. У 1893 році вона одержує ступінь ліценціата Сорбонни з фізики (еквівалентний ступеню магістра), а через рік – ступінь ліценціата з математики. Досліджуючи намагніченість сталі, у 1894 році Марія знайомиться з французьким фізиком П’єром Кюрі, який тоді був керівником лабораторії при Муніципальній школі промислової фізики і хімії. Спільні наукові інтереси дуже швидко переросли в любов і через рік Марія та П’єр одружились. У 1898 році Марія та П’єр офіційно заявляють про відкриття ще двох радіоактивних елементів – полонію та радію. У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Беккерелю і подружжю Кюрі. Марія і П’єр одержали половину премії «як визнання ... їх спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем». Після трагічної загибелі чоловіка у квітні 1906 року Марія знаходить у собі сили продовжувати їх спільну роботу. Вже в травні 1906 року факультетська рада Сорбонни доручила їй кафедру фізики, яку раніше очолював П’єр. Коли через шість місяців Марія прочитала свою першу лекцію, вона стала першою жінкою-професором – викладачем Сорбонни. Курс лекцій з радіоактивності, прочитаний нею, ліг в основу фундаментальної праці «Радіоактивність», який багато разів перевидавався і видавався іноземними мовами. У середині 1911 року Марія Кюрі удостоюється другої Нобелівської премії «за видатні успіхи у розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонію, виділення радію та вивчення природи і сполук цього чудового елементу».
Величезним достоїнством Марії як вченого була її незламна наполегливість у переборенні труднощів: поставивши перед собою проблему, вона не заспокоювалась до тих пір, поки їй не вдавалось знайти рішення. Девізом їй служили слова чоловіка: «Щоб не трапилось, навіть якщо б розставалась душа з тілом, необхідно працювати». Марія Склодовська-Кюрі стала ініціатором створення у Парижі Інституту радію. Він був побудований напередодні першої світової війни, і майже до останніх днів свого життя вона очолювала фізико-хімічний відділ цього інституту, який знаходився на вулиці, що носить ім’я П’єра і Марії Кюрі. Все своє життя вона була людиною великої і щедрої душі: першою організувала широке застосування випромінювань в медицині, навчила під час першої світової війни більше 1500 людей роботі на рентгенівському обладнанні, внесла свою другу Нобелівську премію у фонд допомоги пораненим, дуже уважно ставилась до молодих вчених, які з’їжджалися у її лабораторію з усього світу. Інституту радію у Варшаві, що відкрився у 1932 році, вона подарувала грам дуже дорогого радію. Марія Склодовська-Кюрі померла 4 липня 1934 року від лейкемії.
10 дивовижних фактів із життя Марії Кюрі.
1. Марія Кюрі на грудях носила свій незмінний талісман – ампулу з радієм. Працюючи з радіоактивними речовинами, Марія Кюрі не вживала жодних заходів безпеки. При цьому дожила велика жінка до 66 років.
2. Марія Кюрі – двічі лауреат Нобелівської премії: з фізики в 1903 році та з хімії в 1911 році.
3. Марія Кюрі – засновниця інститутів Кюрі в Парижі та у Варшаві.
4. Один з елементів, який Марія Кюрі відкрила разом зі своїм чоловіком, називається полоній – на честь батьківщини Марії – Польщі.
5. Другий елемент, над відкриттям якого Марія Кюрі працювала разом із чоловіком 12 років, називається радій.
6. Марія Кюрі була членом 85 наукових товариств із усього світу та власницею 20 наукових почесних ступенів.
7. У Марії Кюрі було дві доньки, хоч вона все життя працювала з радіоактивними речовинами.
8. Старша донька Марії Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі, як і мама, вийшла заміж за хіміка і, через 24 роки від дня присудження Марії Кюрі Нобелівської премії, сама стала Нобелівським лауреатом із хімії. До речі, Ірен одержала премію, як і мама, разом із чоловіком і за роботу над радіоактивними елементами.
9. Марія Кюрі стала першою в історії університету Сорбонни жінкою-викладачем.
10. У роки Першої світової війни Марія Кюрі, разом зі старшою донькою, яка тоді була ще підлітком, їздила по госпіталях із першим рентген-апаратом і навчала лікарів робити рентген для того, щоб більш успішно проводити операції.
Стівен Гокінг. Коротка історія часу.
Найважливіші відкриття Гокінга:
- З Оксфордським математиком Роджером Пенроузом він довів, що якщо Великий вибух відбувся, він мав початися з нескінченно маленької точки - сингулярності
- Чорні діри випромінюють енергію, відому як випромінювання Гокінга, і поступово втрачають масу. Це пов'язано з квантовими ефектами біля краю чорної діри - області, яка називається горизонтом події
- Він передбачив наявність маленьких чорних дір під час Великого вибуху. Ці крихітні чорні діри мали б бути неймовірно гарячими, і втрачати масу доти, поки вони не зникли - потенційно закінчивши своє існування вибухом, під час якого має вивільнитися величезна кількість енергії
- У 70-х роках пан Гокінг вивчав, чи частинки та світло, що потрапляють до чорної діри, зникають остаточно, коли чорна діра випаровується. Він спочатку вважав, що ця "інформація" зникає зі Всесвіту. Але американський фізик Леонард Сасскінд з цим не погодився. Ці ідеї стали називатися інформаційним парадоксом. У 2004 році пан Гокінг визнав, що інформація все ж повинна зберігатися.
- З фізиком Джеймсом Гартлом він намагався описати історію космосу в одному математичному виразі під назвою "Хвильова функція Всесвіту". Але квантова теорія показує, що відмінності між простором і часом нечіткі. Тож виявилось, що питання про те, що було до Великого вибуху, не має великого сенсу.
Рекомендую прочитати
П’єр Кюрі (1859–1906) – видатний французький фізик, Нобелівський лауреат – народився у Парижі. Він був молодший із двох синів у сім’ї лікарів. У шістнадцятирічному віці він одержує вчений ступінь бакалавра Паризького університету (Сорбонни), а через два роки – ступінь ліценціата (еквівалентний ступеню магістра) фізичних наук. У 1878 році П’єр став демонстратором у фізичній лабораторії Сорбонни, де зайнявся дослідженням кристалів. Спільно із старшим братом у 1880 році відкрив п’єзоелектричний ефект (поява на поверхні деяких кристалів електричних зарядів під дією прикладеної ззовні сили), а також і зворотний ефект (стиснення тих же кристалів під дією електричного поля). За рекомендацією англійського фізика Уїльяма Томсона у 1882 році П’єр був призначений керівником лабораторії нової Муніципальної школи промислової фізики і хімії. У період з 1883 по 1895 р. П’єр Кюрі виконав велику серію робіт по фізиці кристалів, зокрема ввів поняття поверхневої енергії граней кристалу, сформулював загальний принцип росту кристалів, запропонував принцип, який дозволив визначити симетрію кристала, що знаходиться під яким-небудь впливом (принцип Кюрі). Його статті з геометричної симетрії кристалів не втратили свого значення для кристалографів і тепер. З 1890 року П’єр Кюрі займався вивченням магнітних властивостей речовин при різних температурах. На основі великої кількості експериментальних даних ним була встановлена залежність між температурою і намагніченістю, яка згодом була названа законом Кюрі, а також відкрито існування температури, вище якої у заліза зникають феромагнітні властивості та скачкоподібно змінюються питома електропровідність та теплопровідність (точка Кюрі).
З 1897 року і до кінця свого життя наукові інтереси П’єра Кюрі зосереджуються на вивченні радіоактивності. Працюючи разом із своєю дружиною Марією Склодовською-Кюрі, він зробив цілий ряд видатних наукових відкриттів: у 1898 році відкриті нові радіоактивні речовини полоній і радій, у 1901 році – біологічна дія радіоактивного випромінювання і висунуте припущення, що препарати радію можуть стати корисними при лікуванні опухових захворювань, у 1903 році відкритий кількісний закон зниження рівня радіоактивності, висунута теорія радіоактивного розпаду. У жовтні 1904 року він був призначений професором фізики Сорбонни, а у 1905 році його обрали у Французьку академію наук. 19 квітня 1906 року внаслідок нещасного випадку П’єр Кюрі трагічно загинув у розквіті творчих сил.
Марія Склодовська-Кюрі
Марія Склодовська-Кюрі (1867–1934) – надзвичайно талановитий вчений, мужній дослідник, перша жінка-фізик, удостоєна Нобелівської премії, і перший вчений, відзначений цією премією двічі, людина-легенда, яка і до цього часу залишається унікальним прикладом в історії світової науки. Вона народилась у Варшаві, в сім’ї викладачів. Марія блискуче навчалась в школі й вже тоді стала виявляти великий інтерес до наукових досліджень. Дмитро Іванович Менделєєв, творець періодичної системи елементів, був знайомий з її батьком. Побачивши одного разу дівчинку за роботою в хімічній лабораторії її двоюрідного брата, він напророкував їй велике майбутнє, якщо вона продовжить займатись хімією. У 1891 році Марія вступає на факультет природничих наук Паризького університету (Сорбонни), тому що в Росії (а Польща була в той час частиною Російської імперії) існувала заборона на одержання жінками вищої освіти і вона не могла бути студенткою Варшавського університету. У 1893 році вона одержує ступінь ліценціата Сорбонни з фізики (еквівалентний ступеню магістра), а через рік – ступінь ліценціата з математики. Досліджуючи намагніченість сталі, у 1894 році Марія знайомиться з французьким фізиком П’єром Кюрі, який тоді був керівником лабораторії при Муніципальній школі промислової фізики і хімії. Спільні наукові інтереси дуже швидко переросли в любов і через рік Марія та П’єр одружились. У 1898 році Марія та П’єр офіційно заявляють про відкриття ще двох радіоактивних елементів – полонію та радію. У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Беккерелю і подружжю Кюрі. Марія і П’єр одержали половину премії «як визнання ... їх спільних досліджень явищ радіації, відкритих професором Анрі Беккерелем». Після трагічної загибелі чоловіка у квітні 1906 року Марія знаходить у собі сили продовжувати їх спільну роботу. Вже в травні 1906 року факультетська рада Сорбонни доручила їй кафедру фізики, яку раніше очолював П’єр. Коли через шість місяців Марія прочитала свою першу лекцію, вона стала першою жінкою-професором – викладачем Сорбонни. Курс лекцій з радіоактивності, прочитаний нею, ліг в основу фундаментальної праці «Радіоактивність», який багато разів перевидавався і видавався іноземними мовами. У середині 1911 року Марія Кюрі удостоюється другої Нобелівської премії «за видатні успіхи у розвитку хімії: відкриття елементів радію і полонію, виділення радію та вивчення природи і сполук цього чудового елементу».
Величезним достоїнством Марії як вченого була її незламна наполегливість у переборенні труднощів: поставивши перед собою проблему, вона не заспокоювалась до тих пір, поки їй не вдавалось знайти рішення. Девізом їй служили слова чоловіка: «Щоб не трапилось, навіть якщо б розставалась душа з тілом, необхідно працювати». Марія Склодовська-Кюрі стала ініціатором створення у Парижі Інституту радію. Він був побудований напередодні першої світової війни, і майже до останніх днів свого життя вона очолювала фізико-хімічний відділ цього інституту, який знаходився на вулиці, що носить ім’я П’єра і Марії Кюрі. Все своє життя вона була людиною великої і щедрої душі: першою організувала широке застосування випромінювань в медицині, навчила під час першої світової війни більше 1500 людей роботі на рентгенівському обладнанні, внесла свою другу Нобелівську премію у фонд допомоги пораненим, дуже уважно ставилась до молодих вчених, які з’їжджалися у її лабораторію з усього світу. Інституту радію у Варшаві, що відкрився у 1932 році, вона подарувала грам дуже дорогого радію. Марія Склодовська-Кюрі померла 4 липня 1934 року від лейкемії.
10 дивовижних фактів із життя Марії Кюрі.
Величезним достоїнством Марії як вченого була її незламна наполегливість у переборенні труднощів: поставивши перед собою проблему, вона не заспокоювалась до тих пір, поки їй не вдавалось знайти рішення. Девізом їй служили слова чоловіка: «Щоб не трапилось, навіть якщо б розставалась душа з тілом, необхідно працювати». Марія Склодовська-Кюрі стала ініціатором створення у Парижі Інституту радію. Він був побудований напередодні першої світової війни, і майже до останніх днів свого життя вона очолювала фізико-хімічний відділ цього інституту, який знаходився на вулиці, що носить ім’я П’єра і Марії Кюрі. Все своє життя вона була людиною великої і щедрої душі: першою організувала широке застосування випромінювань в медицині, навчила під час першої світової війни більше 1500 людей роботі на рентгенівському обладнанні, внесла свою другу Нобелівську премію у фонд допомоги пораненим, дуже уважно ставилась до молодих вчених, які з’їжджалися у її лабораторію з усього світу. Інституту радію у Варшаві, що відкрився у 1932 році, вона подарувала грам дуже дорогого радію. Марія Склодовська-Кюрі померла 4 липня 1934 року від лейкемії.
10 дивовижних фактів із життя Марії Кюрі.
1. Марія Кюрі на грудях носила свій незмінний талісман – ампулу з радієм. Працюючи з радіоактивними речовинами, Марія Кюрі не вживала жодних заходів безпеки. При цьому дожила велика жінка до 66 років.
2. Марія Кюрі – двічі лауреат Нобелівської премії: з фізики в 1903 році та з хімії в 1911 році.
3. Марія Кюрі – засновниця інститутів Кюрі в Парижі та у Варшаві.
4. Один з елементів, який Марія Кюрі відкрила разом зі своїм чоловіком, називається полоній – на честь батьківщини Марії – Польщі.
5. Другий елемент, над відкриттям якого Марія Кюрі працювала разом із чоловіком 12 років, називається радій.
6. Марія Кюрі була членом 85 наукових товариств із усього світу та власницею 20 наукових почесних ступенів.
7. У Марії Кюрі було дві доньки, хоч вона все життя працювала з радіоактивними речовинами.
8. Старша донька Марії Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі, як і мама, вийшла заміж за хіміка і, через 24 роки від дня присудження Марії Кюрі Нобелівської премії, сама стала Нобелівським лауреатом із хімії. До речі, Ірен одержала премію, як і мама, разом із чоловіком і за роботу над радіоактивними елементами.
9. Марія Кюрі стала першою в історії університету Сорбонни жінкою-викладачем.
10. У роки Першої світової війни Марія Кюрі, разом зі старшою донькою, яка тоді була ще підлітком, їздила по госпіталях із першим рентген-апаратом і навчала лікарів робити рентген для того, щоб більш успішно проводити операції.
3. Марія Кюрі – засновниця інститутів Кюрі в Парижі та у Варшаві.
4. Один з елементів, який Марія Кюрі відкрила разом зі своїм чоловіком, називається полоній – на честь батьківщини Марії – Польщі.
5. Другий елемент, над відкриттям якого Марія Кюрі працювала разом із чоловіком 12 років, називається радій.
6. Марія Кюрі була членом 85 наукових товариств із усього світу та власницею 20 наукових почесних ступенів.
7. У Марії Кюрі було дві доньки, хоч вона все життя працювала з радіоактивними речовинами.
8. Старша донька Марії Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі, як і мама, вийшла заміж за хіміка і, через 24 роки від дня присудження Марії Кюрі Нобелівської премії, сама стала Нобелівським лауреатом із хімії. До речі, Ірен одержала премію, як і мама, разом із чоловіком і за роботу над радіоактивними елементами.
9. Марія Кюрі стала першою в історії університету Сорбонни жінкою-викладачем.
10. У роки Першої світової війни Марія Кюрі, разом зі старшою донькою, яка тоді була ще підлітком, їздила по госпіталях із першим рентген-апаратом і навчала лікарів робити рентген для того, щоб більш успішно проводити операції.
Стівен Гокінг. Коротка історія часу.
