22 жовтня 1938 року в імпровізованій лабораторії, розташованій в підсобному приміщенні косметичного салону готелю «Асторія» в Нью-Йорку, американський адвокат Честер Карлсон продемонстрував сконструйований ним апарат для отримання копій паперових документів, котрий базувався на методі сухого електростатичного друку, що пізніше отримав назву «ксерографія».
Тривалий час Карлсон безуспішно намагався продати свій
винахід і лише після отримання патенту в 1942 році
зумів зацікавити компанію Battelle Institute зі штату Огайо, яка профінансувала
удосконалення методу «електрографії», після чого в 1947 році
ліцензію на його подальшу розробку придбала компанія Haloid Company з міста
Рочестер (штат Нью-Йорк), що займалась виробництвом машин для фотодруку, і яка
через два роки випустила перший копіювальний апарат під назвою «Model A».
Незважаючи
на те, що процес роботи з «Model A» передбачав 39 ручних операцій для отримання
копій, винахід Карлсона виявився настільки перспективним, що власник компанії
Джозеф Вільсон придумав для нього нову назву «ксерографія» («сухе письмо»). У1955 році,
після злиття Haloid Company із британською Rank Organisation, його компанія
була перейменована у Rank Xerox, а згодом — просто у Xerox. 16 вересня
1959 року
у Нью-Йорку в готелі «Sherry-Netherland» вона продемонструвала перший успішний
промисловий копіювальний апарат «Xerox 914», який докорінно змінив
документообіг, — за годину він робив 136 копій розміром 229 мм х 356 мм. Апарат
був громіздкий, важив 294 кг, дорогий (27 500 доларів), часто самозагорався,
проте здійснив технологічну революцію — для отримання копії на звичайному
папері достатньо було натиснути лише одну кнопку.